Inter Collegas

Оцінка GAS6 при різних клінічних варіантах ішемічної хвороби серця у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю та супутньою метаболічною патологією

2026-03-11T19:15:24+02:00

In press

Актуальність. Хронічна серцева недостатність (ХСН) ішемічного походження є серйозною медичною проблемою, яка ускладнюється супутнім цукровим діабетом (ЦД) 2 типу та ожирінням. Білок GAS6 (Growth Arrest-Specific protein 6), ліганд для сімейства рецепторів TAM (Tyro3, Axl, Mer), розглядається як перспективний біомаркер, оскільки він відіграє ключову роль у регуляції процесів апоптозу та фібротичної трансформації міокарда.

Мета. Оцінити сироваткові рівні GAS6 та встановити зв’язок з різними клінічними варіантами ішемічної хвороби серця у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, супутнім цукровим діабетом 2 типу та ожирінням.

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 225 пацієнтів з ХСН при ішемічній хворобі серця (ІХС), розділених на групи за метаболічними порушеннями: Група 1 – 75 пацієнтів з ІХС, ХСН, ЦД 2 типу та ожирінням; Група 2 – 50 пацієнтів з ІХС, ХСН та ЦД 2 типу; Група 3 – 50 пацієнтів з ІХС, ХСН та ожирінням; Група 4 – 50 пацієнтів з ІХС та ХСН без метаболічних порушень. Контрольна група включала 30 здорових осіб. Пацієнтів було поділено за формами ІХС: стабільна стенокардія, дифузний кардіосклероз та постінфарктний кардіосклероз (ПІКС). Рівень GAS6 визначали за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА). Дані аналізували з використанням параметричних та непараметричних методів за допомогою програми Statistica 14.0 (TIBCO Software Inc., США). Порівняння груп проводилося за допомогою H-тесту Крускала-Уолліса з пост-хок U-тестом Манна-Уїтні та поправкою Бонферроні. Робота виконана в рамках дисертації автора.

Етика досліджень. Дослідження схвалено Комісією з питань біоетики Харківського національного медичного університету та проведено відповідно до принципів Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024). Усі пацієнти надали письмову інформовану згоду на участь.

Результати. Найбільш виражене підвищення рівня GAS6 в крові спостерігалося у пацієнтів груп 1 та 3 порівняно з контрольною групою. Найвищий рівень GAS6 ([38,18±2,15] нг/мл) був виявлений у пацієнтів групи 1 з ПІКС, що значно перевищувало значення в підгрупі з дифузним кардіосклерозом (p<0,008). У групах 2 і 4 рівні GAS6 не відрізнялися істотно від контрольної групи (p>0,008). Кореляційний аналіз виявив сильну позитивну кореляцію між GAS6 та ожирінням (r=0,77; p<0,05). Була виявлена помірна значуща позитивна кореляція з ПІКС (r=0,63; p<0,05) та ЦД 2 типу (r=0,61; p<0,05). Кореляція зі стабільною стенокардією була слабкою і недостовірною (r=0,26; p>0,05).

Висновки. Ожиріння є ключовим фактором активації циркулюючого GAS6, що відображає системне запалення та профібротичні процеси, індуковані жировою тканиною. Підвищений рівень GAS6 надійно асоціюється з постінфарктним кардіосклерозом при наявності ожиріння, що вказує на його роль у процесах патологічного ремоделювання міокарда та фіброгенезу.

Ключові слова: терапія, серцево-судинні захворювання, ішемічна хвороба серця, цукровий діабет 2 типу, ожиріння, постінфарктний кардіосклероз.

Особливості ремоделювання лівого шлуночка серця у тренованих осіб залежно від спрямованості тренувального процесу

2026-03-11T20:22:26+02:00

In press

Актуальність. Вивчення особливостей ремоделювання лівого шлуночка у спортсменів залежно від спрямованості тренувального процесу є актуальним для оптимізації тренувальних навантажень та профілактики порушень серцево-судинної системи.

Мета. Виявити особливості ремоделювання лівого шлуночка серця у тренованих осіб залежно від спрямованості тренувального процесу на основі аналізу морфометричних параметрів.

Матеріали та методи. До дослідження включено 149 спортсменів віком від 18 до 34 років, які спеціалізуються в різних видах легкої атлетики. Залежно від спрямованості тренувань їх розподілили на три групи: швидкісної спрямованості (n=62), швидкісно-силової спрямованості (n=49) та спрямованості на розвиток витривалості (n=38). Проведено ехокардіографію з вимірюванням розмірів серця та маси міокарда лівого шлуночка за формулою Devereux. Статистичний аналіз виконано з використанням SPSS 29.0 (IBM, США). Для міжгрупових порівнянь застосовано однофакторний дисперсійний аналіз (one-way ANOVA) з пост-хок тестом Тьюкі. Для оцінки впливу спрямованості тренувань та статі використано двофакторний дисперсійний аналіз (two-way ANOVA). Дослідження виконано в рамках ініціативної наукової тематики авторів, без грантового фінансування.

Етика дослідження. Дослідження проведено відповідно до етичних стандартів Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024) за інформованою згодою всіх учасників.

Результати. У спортсменів, які розвивають витривалість, виявлено збільшення кінцево-діастолічного розміру (p<0,05) та маси міокарда лівого шлуночка (p<0,01) з пропорційним потовщенням стінок (ексцентрична гіпертрофія). У спортсменів швидкісної спрямованості адаптаційні зміни обмежувалися систолічним потовщенням задньої стінки (p<0,05) без значної дилатації порожнини. У спортсменів швидкісно-силової спрямованості спостерігалося збільшення діаметра аорти та розміру лівого передсердя; двофакторний дисперсійний аналіз підтвердив незалежний вплив спрямованості тренувань після контролю за статтю (p<[0,05–0,01]). Встановлено сильні кореляційні зв'язки маси міокарда лівого шлуночка з антропометричними показниками (зріст r=0,72, маса тіла r=0,74, площа поверхні тіла r=0,76) та розмірами лівого шлуночка (кінцево-діастолічний розмір r=0,74, кінцево-систолічний розмір r=0,81). Усі показники залишалися в межах фізіологічних норм (товщина стінок <12 мм, кінцево-діастолічний розмір <60 мм).

Висновки. Спрямованість тренувального процесу є визначальним чинником формування специфічного фенотипу «спортивного серця». Отримані дані обґрунтовують необхідність обов'язкової індексації маси міокарда лівого шлуночка на площу поверхні тіла для коректної міжгрупової та міжстатевої порівняльної оцінки.

Ключові слова: фізична терапія та реабілітація, спортивне серце, ехокардіографія, спричинена фізичним навантаженням кардіомегалія, морфометричні параметри, спекл-трекінгова ехокардіографія.

Патофізіологічні механізми роботи мукоциліарного кліренсу у пацієнтів з респіраторними та нюховими розладами функціонально-механічного і вірусного генезу

2026-04-22T22:36:06+03:00

In press

Актуальність. Мукоциліарний кліренс (МЦК) є основним захисним механізмом верхніх дихальних шляхів. Розмежування позаклітинних (функціонально-механічних) та внутрішньоклітинних (вірусних цитопатичних) механізмів порушення МЦК залишається недостатньо вивченим, але є критичним для вибору адекватних терапевтичних стратегій.

Мета. Дослідити патофізіологічні механізми МЦК у пацієнтів з респіраторно-нюховими розладами залежно від тривалості та ступеня назальної обструкції, а також у пацієнтів після COVID-19 (англ. COronaVIrus Disease 2019 – коронавірусна хвороба 2019 року).

Матеріали та методи. До проспективного обсерваційного дослідження було включено 196 пацієнтів (середній вік [37,4±13,1] року) з назальною обструкцією та порушенням респіраторної/нюхової функцій (тривалість захворювання від 1 місяця до 5 років). Пацієнти були розподілені на чотири групи: Група 1 (n=53) – виражене хронічне порушення носового дихання ([3–5] років); Група 2 (n=48) – часткова обструкція (до 6 місяців); Група 3 (n=44) – виражене порушення (до 1 місяця); Група 4 (n=51) – гострий поствірусний риносинусит після SARS-CoV-2 (Severe Acute Respiratory Syndrome Coronavirus 2, укр. – важкого гострого респіраторного синдрому, спричиненого коронавірусом 2). Оцінювалися два патогенетичних профілі: функціонально-механічний (групи 1–3) та вірусний цитопатичний (група 4). Обстеження включало риноманометрію, сахариновий тест транзитного часу (СТЧ), ольфактометрію (Sniffin’ Sticks, укр. – нюхальні палички) та високошвидкісну відеомікроскопію циліарного епітелію (×100, 120 кадрів/с) з аналізом у ImageJ/ciliaFA. Статистичну обробку даних виконано за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) з використанням post hoc критерію Стьюдента з поправкою Бонферроні та кореляції Пірсона в програмі Excel 2022 (Microsoft, США). Стаття є частиною наукового дослідження за державним реєстраційним номером 0125U001264.

Етика дослідження. Дослідження проводилося відповідно до Гельсінської декларації та відповідних наказів МОЗ України. Усі учасники надали письмову інформовану згоду.

Результати. У Групі 1 аеродинамічний опір становив [3,1±0,4] кПа·с/л, СТЧ – [24,5±3,1] хв, а частота биття війок (ЧБВ) – [7,3±1,4] Гц; метахрональна хвиля була відсутня у 100 % випадків, гіпосмія спостерігалась у 100 % ([4,1±1,3] бала). У Групі 2 СТЧ становив [18,0±2,4] хв, ЧБВ – [7,6±3,1] Гц; у Групі 3 СТЧ – [34,7±3,3] хв, ЧБВ – [6,8±2,2] Гц. У Групі 4 опір дорівнював [1,9±0,4] кПа·с/л, СТЧ – [17,0±1,9] хв, а ЧБВ – [8,1±1,4] Гц. У цій групі аносмія була присутня у 31,6 % ([0,9±0,5] бала), а гіпосмія – у 68,4 % ([4,1±0,9] бала).

Висновки. Виявлено два принципово різних патофізіологічних профілі дисфункції МЦК: функціонально-механічного генезу (Групи 1–3) та вірусного цитопатичного генезу (Група 4), які потребують діаметрально протилежних терапевтичних стратегій.

Ключові слова: оториноларингологія, циліарний епітелій, назальна обструкція, нюхова дисфункція, COVID-19, риноманометрія.

Взаємодія між статусом компенсації діабету та психічним здоров'ям у переміщених українців з діабетом 2 типу під час російсько-української війни

2026-05-13T12:17:03+03:00

In press

Етика дослідження. Дослідження проводилося відповідно до фундаментальних біоетичних принципів, викладених у Гельсінській декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024), а також наступних оновленнях та доповненнях, включаючи Загальну декларацію про біоетику та права людини (2005) та Конвенцію Ради Європи про права людини та біомедицину (1997).

Результати. У 1-й групі рівень тривожності був у 2,8 раза вищим, ніж у контрольній групі (13,0 [7,0; 17,0] проти 4,5 [4,0; 6,0], p<0,001); рівень депресії був у 4 рази вищим, ніж у контрольній групі (12,0 [5,0; 16,0] проти 3,0 [2,0; 4,0], p<0,001). Згідно з обома шкалами (HADS BDI), у пацієнтів контрольної групи не було зафіксовано депресивного стану, тоді як у пацієнтів 1-ї групи легка (субклінічна) депресія була виявлена у 24,1 %, помірна депресія – у 33,3 %, а дуже тяжка депресія – у 1 пацієнта.

Висновки. Відсутність субклінічної/клінічної депресії у пацієнтів контрольної групи може свідчити про те, що тривожні розлади передують розвитку депресії та потребують своєчасної корекції клініцистами для запобігання їх подальшій трансформації в депресію.

Ключові слова: терапія, цукровий діабет, депресія, тривожні розлади, фобічні розлади.

Загроза викидня в 10–13 тижнів гестації: наслідки та можливі ризики

2026-05-19T13:02:39+03:00

In press

Актуальність. Проблеми фетального періоду привертають нашу особливу увагу, у зв’язку з тим, що саме вони перешкоджають проходженню ІІ хвилі інвазії цитотрофобласта в міометральні сегменти спіральних артерій та сприяє розвитку плацентарної дисфункції.

Мета. Вивчити стан екстраембріональних структур при невиношуванні, на плодовому етапі внутрішньоутробного розвитку дитини, в кінці першого триместру гестаціі та іх вплив на розвиток плацентарної дисфункції.

Матеріали та методи. Під спостереженням було 20 пацієнток (І група) з верифікованою загрозою переривання вагітності без кровотечі на фетальному етапі гестації ([10–13] тижнів), 22 жінки з верифікованою в тому ж терміні ретрохоріальною гематомою (РХГ) (ІІ група) і 20 жінок з фізіологічним перебігом І триместру гестації (контрольна група). При трансвагінальному ультразвуковому дослідженні за допомогою спеціальної тримірної програми VOCAL (Virtual Organ Computer-aided AnaLysis, Віртуальний органний комп’ютерний аналіз), проводився підрахунок об'єму хоріону, оцінка його судинної системи. Дані наведено як Me [Q₁; Q₃], порівняння трьох груп виконано за критерієм Краскела – Уолліса з post-hoc тестом Данна та поправкою Бонферроні.

Етика дослідження. Проведення досліджень погоджене Комісією з питань біомедичної етики Буковинського державного медичного університету щодо дотримання морально-правових правил проведення медичних наукових досліджень (протокол № 7 від 17.04.2025).

Результати. У контрольній групі медіанний об’єм хоріону (Vх) становив 164,0 [162,5; 165,2] см³, індекс васкуляризації (Vascularization Index, VI) – 19,4 [18,3; 20,7], індекс кровотоку (Flow Index, FI) – 49,2 [48,5; 50,1]. У І групі (загроза викидня без кровотечі) Vх знизився до 152,1 [146,2; 156,8] см³ (на 7,4%), VI – до 13,4 [12,5; 14,3] (на 30,9%), FI – до 41,3 [39,0; 43,7] (на 16,1%). У ІІ групі (загроза з ретрохоріальною гематомою) Vх знизився до 131,5 [127,1; 135,9] см³ (на 20,1%), VI – до 9,6 [8,9; 10,4] (на 50,5%), FI – до 34,1 [31,8; 36,3] (на 30,7%). Усі відмінності були статистично значущими (критерій Краскела – Уолліса з post-hoc тестом Данна та поправкою Бонферроні, скоригований p<0,01 для І групи проти контрольної, p<0,001 для ІІ групи проти контрольної, а також p<0,01 для І групи проти ІІ).

Висновки. Ретрохоріальні гематоми, що утворюються при загрозі викидня в [10–13] тижнів гестації, асоціюються з гіпоплазією хоріону (зменшення медіанного об’єму хоріону на 20,1 % порівняно з контролем) та порушенням його дозрівання. При загрозі викидня без кровотечі (І група) об’єм хоріону знизився на 7,4 %, індекс васкуляризації – на 30,9 %, індекс кровотоку – на 16,1 % відносно контролю. Зменшення індексу васкуляризації та кровотоку в хоріоні створює високі ризики формування плацентарної дисфункції, що, в свою чергу, погіршує прогноз подальшого перебігу вагітності.

Ключові слова: акушерство, плацента, ангіогенез, ультрасонографія, акушерська кровотеча, трофобласт.

Вимоги до оформлення рукописів наукових статей журналів Харківського національного медичного університету

2026-05-09T14:44:49+03:00