Фізико-хімічні властивості ротової рідини та їхнє значення у забезпеченні стоматологічного здоров’я

Анотація

Актуальність. Захворюваність на карієс зубів є високою незалежно від віку та регіону, що зумовлює необхідність у вивченні чинників ризику розвитку карієсу, зокрема і фізико-хімічних властивостей ротової рідини.

Метою дослідження є оцінити фізико-хімічні властивості ротової рідини в дітей, хворих на карієс з різними рівнями інтенсивності, та стоматологічно здорових.

Матеріали і методи. Для цього проведено обстеження дітей 6 років, що проживають на Буковині. Виділено такі групи спостереження: І група – 69 дітей, що хворіють на карієс, та ІІ група – 26 стоматологічно здорових дітей. Досліджували швидкість слиновиділення, фізико-хімічні властивості ротової рідини: рН, в’язкість, буферну ємність. Статистично оцінили вірогідність результатів.

Результати. У дітей з різними рівнями інтенсивності карієсу рівень слиновиділення відрізнявся: для дітей  високим рівнем інтенсивності був характерний низький рівень слиновиділення, а для дітей з низьким – високий рівень слиновиділення. В’язкість слини була підвищеною в дітей, хворих на карієс різної інтенсивності. Буферна ємність слини була низькою в дітей з низьким рівнем карієсу та дуже низькою – в дітей з високою інтенсивністю карієсу. РН у дітей з середньою та високою інтенсивністю була нижче норми. Аналіз результатів ТЕР-тесту залежно від активності карієсу показав, що в дітей із низьким рівнем інтенсивності карієсу емаль є умовно-резистентною, а за умов середнього та високого рівнів інтенсивності – середня структурно-функціональну резистентність емалі і середня кислотостійкість зубів.

Висновки. Таким чином, у дітей, хворих на карієс з різними рівнями інтенсивності, спостерігається зміни в кількісних та якісних параметрах ротової рідини, що приводять до порушення гомеостазу ротової порожнини та поглиблення патологічного процесу в твердих тканинах зубів.

Ключові слова: карієс, діти, буферна ємність, рівень слиновиділення, рН.