Ключові слова
серцево-судинний ризик
спілкування
охорона здоров’я
тривога
Як цитувати
Анотація
In press
Вступ. Гіпертензія білого халата є дискусійним питанням сучасної кардіології. Це поширений стан у клінічній практиці, що характеризується підвищенням артеріального тиску на прийомі у лікаря, тоді як вимірювання поза офісом (амбулаторні чи домашні) є нормальними.
Метою цього огляду є вирішення низки питань, пов’язаних з гіпертензією білого халата, зокрема її визначення, поширеності, етіології, симптомів та наслідків, підкреслюючи необхідність покращення діагностики, лікування та прогнозу цього захворювання.
Результати. Останні дослідження демонструють, що гіпертензія білого халата пов’язана з факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, включаючи прогресування до стійкої гіпертензії та розвиток ураження органів-мішеней. Своєчасна та точна діагностика артеріальної гіпертензії білого халата надзвичайно важлива, оскільки дозволяє відстрочити її перехід у стійку артеріальну гіпертензію та запобігає змінам структури та функції органів-мішеней. Неможливо переоцінити необхідність покращення взаємодії пацієнта з лікарем для покращення діагностики та лікування гіпертензії білого халата. Інші заходи включають дослідження стандартизованих вимірювань, покращення спілкування та встановлення взаємодії між лікарями та пацієнтами, а також дослідження інноваційних підходів, таких як освіта пацієнта та телемедицина. В статті підкреслено важливість розуміння емоційних компонентів, що сприяють розвитку гіпертензії білого халата, і запропоновано стратегії для покращення допомоги таким пацієнтам шляхом ранньої діагностики, зниження тривожності та оптимального досвіду медичних послуг.
Висновок. Комплексний підхід, що включає стандартизовані вимірювання, покращення комунікації та інноваційні технології, має важливе значення для ефективного лікування гіпертензії білого халата.
Ключові слова: артеріальний тиск, серцево-судинний ризик, спілкування, охорона здоров’я, тривога.
Посилання
Nuredini G, Saunders A, Rajkumar C, Okorie M. Current status of white coat hypertension: where are we? Ther Adv Cardiovasc Dis. 2020;14:1753944720931637. DOI: 10.1177/1753944720931637. PMID: 32580646.
Franklin S, Lutgarde T, Hansen T, O’Brien E, Staessen J. White-Coat Hypertension. Hypertension. 2013; 62:982-7. DOI: 10.1161/HYPERTENSIONAHA.113.01275. PMID: 24041952.
Mancia G, Faccetti R, Bombelli M. White-coat hypertension: pathophysiological and clinical aspects: excellence award for hypertension research 2020. Hypertension. 2021;78:1677-8. DOI: 10.1161/HYPERTENSIONAHA.121.16489. PMID: 34757765.
Spruill T, Pickering T, Schwartz J, Mostofsky E, Ogedegbe G, Clemow L, Gerin W. The impact of perceived hypertension status on anxiety and the white coat effect. Ann Behav Med. 2007;34(1):1-9. DOI: 10.1007/BF02879915. PMID: 17688391.
Pickering TG, Hall JE, Appel LJ, Falkner BE, Graves J, Hill MN, et al. Recommendations for blood pressure measurement in humans and experimental animals: part 1: blood pressure measurement in humans: a statement for professionals from the Subcommittee of Professional and Public Education of the American Heart Association Council on High Blood Pressure Research. Circulation. 2005;111(5):697-716. DOI: 10.1161/01.CIR.0000154900.76284.F6. PMID: 15699287.
Myers MG, Valdivieso MA. Use of an automated blood pressure recording device, the BpTRU, to reduce the "white coat effect" in routine practice. Am J Hypertens. 2003;16(6):494-7. DOI: 10.1016/s0895-7061(03)00058-x. PMID: 12799100.
Dolan E, Stanton A, Atkins N, Den Hond E, Thijs L, McCormack P, et al. Determinants of white-coat hypertension. Blood Press Monit. 2004;9(6):307-9. DOI: 10.1097/00126097-200412000-00007. PMID: 15564985.
Fisher M, Blackwell J, Saseen J. What is the best way to identify patients with white-coat hypertension? J Fam Pract. 2005;54(6):549-50. PMID: 15939009.
Verdecchia P, Palatini P, Schillaci G, Mormino P, Porcellati C, Pessina AC. Independent predictors of isolated clinic ("white-coat") hypertension. J Hypertens. 2001;19(6):1015-20. DOI: 10.1097/00004872-200106000-00004. PMID: 11403348.
Ong LM, de Haes JC, Hoos AM, Lammes FB. Doctor-patient communication: a review of the literature. Soc Sci Med. 1995;40(7):903-18. DOI: 10.1016/0277-9536(94)00155-m. PMID: 7792630.
Bensing JM, Dronkers J. Instrumental and affective aspects of physician behavior. Med Care. 1992;30(4):283-98. DOI: 10.1097/00005650-199204000-00001. PMID: 1556878.
Rao J, Anderson L, Inui T, Frankel R. Communication interventions make a difference in conversations between physicians and patients: a systematic review of the evidence. Med Care. 2007;45(4):340-9. DOI: 10.1097/01.mlr.0000254516.04961.d5. PMID: 17496718.
Harrington J, Noble L, Newman S. Improving patients’ communication with doctors: a systematic review of intervention studies. Patient Educ Couns. 2004;52(1):7-16. DOI: 10.1016/s0738-3991(03)00017-x. PMID: 14729285.
Street R, Slee C, Kalauokalani D, Dean D, Tancredi D, Kravitz R. Improving physician-patient communication about cancer pain with a tailored education-coaching intervention. Patient Educ Couns. 2010;80(1):42-7. DOI: 10.1016/j.pec.2009.10.009. PMID: 19962845.
Friedman R, Kazis L, Jette A. A telecommunications system for monitoring and counseling patients with hypertension. Impact on medication adherence and blood pressure control. Am J Hypertens. 1996;9(4_Pt_1):285-92. DOI: 10.1016/0895-7061(95)00353-3. PMID: 8722429.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.