Суїцидальний ризик у людей, які живуть з ВІЛ, в Україні: роль депресії, тривожності та психосоціальних факторів

Анотація

Актуальність. Суїцидальність залишається актуальною проблемою громадського здоров’я серед людей, які живуть з вірусом імунодефіциту (ЛЖВ). Психологічний дистрес, зокрема депресивні симптоми та тривожність, розглядається як один із провідних чинників суїцидального ризику, однак дані щодо цієї проблеми у країнах Східної Європи залишаються обмеженими.

Мета. Оцінити зв’язок між депресивними симптомами, реактивною тривожністю та суїцидальним ризиком у ЛЖВ.

Матеріали та методи. Проведено перехресне дослідження за участю 132 дорослих пацієнтів із підтвердженою ВІЛ-інфекцією, які зверталися до Сумського обласного клінічного медичного центру соціально небезпечних захворювань. Критеріями виключення були вагітність, активний розлад, пов’язаний із вживанням психоактивних речовин, поточна замісна терапія опіоїдами, тяжкий соматичний стан або неможливість надати інформовану згоду. Учасники заповнювали шкалу суїцидального ризику Любана – Плоцца, шкалу депресії Бека, підшкалу реактивної тривожності опитувальника Спілбергера та Симптоматичний опитувальник Леонарда Дерогатіса (Symptom Checklist-90-Revised). Також було зібрано демографічні й клінічні дані, зокрема рівень CD4-клітин і клінічну стадію ВІЛ-інфекції. Дослідження виконано в межах затвердженої теми дисертації «Тривожно-депресивні розлади у ЛЖВ: клініко-психопатологічні особливості, психосоціальні детермінанти та терапевтичні підходи». Статистичний аналіз проведено R software 2025.05.1 (R Foundation for Statistical Computing, Австрія). Нормальність розподілу перевіряли за допомогою тесту Шапіро – Вілка; застосовували кореляцію Спірмена, непараметричні групові порівняння та множинну лінійну регресію. Регресійні коефіцієнти подано як нестандартизовані коефіцієнти (B).

Етика дослідження. Дослідження схвалено комісією з біоетики Сумського державного університету. Усі учасники надали інформовану згоду на участь у дослідженні.

Результати. Середній загальний бал за шкалою Любана – Плоцца становив 3,02, (стандартне відхилення = 2,4, медіана = 2, спостережуваний діапазон – [0÷10] балів із 16 можливих. Підвищений суїцидальний ризик визначали за порогом 75-го перцентиля, що відповідав ≥4 балам. Депресивні симптоми (B=0,098, p<0,001) і реактивна тривожність (B=0,054; p=0,002) були єдиними статистично значущими незалежними предикторами суїцидального ризику. Модель пояснювала 42,4 % варіації показників. Вік, стать, рівень CD4-клітин, клінічна стадія ВІЛ-інфекції, соціоекономічний статус, сімейний стан, працевлаштування, кількість дітей і вживання алкоголю не були статистично значущими предикторами.

Висновки. Депресивні симптоми та реактивна тривожність є ключовими детермінантами суїцидального ризику у ЛЖВ. Скринінг психічного здоров’я слід інтегрувати в систему медичної допомоги при ВІЛ незалежно від демографічного чи клінічного профілю пацієнтів. Раннє виявлення психологічного дистресу та своєчасне втручання можуть сприяти зниженню суїцидальності й покращенню результатів лікування ВІЛ-інфекції.

Ключові слова: суїцидальність, психосоціальні детермінанти, шкала Любана – Плоцца, психічне здоров’я.