Традиційні громадські спільноти в Україні (лекція)

Анотація

In press

Актуальність. Вивчення громадських спільнот України у XV–XVIII ст. є актуальним для розуміння механізмів самоорганізації суспільства та формування української ідентичності.

Мета. Аналіз структури, ролі та взаємовідносин цих спільнот для визначення впливу на соціальні і культурні процеси.

Матеріали та методи. В дослідженні застосовано історико-культурний, порівняльно-історичний і системно-структурний методи. Це дослідження було частиною індивідуальної наукової роботи авторів. Лекція призначена для студентів медичних факультетів.

Етика дослідження. Інтерпретація історичних та культурних явищ є об'єктивною, без упередженості та політичної заангажованості. Об'єктом дослідження є історичні спільноти, які не передбачають участі живих людей, тому згода на участь не вимагається.

Результати. Встановлено, що сільська громада виконувала важливі функції колективного землеволодіння, взаємодопомоги, соціальної підтримки, самоврядування, правосуддя. В містах цехові громади  регулювали ремесла стандартизуючи якість, регулюючи ціни, навчання, забезпечуючи соціальний захист членів. Козацька громада була унікальним військово-політичним та соціальним утворенням, яке захищало українські землі, виборювало козацькі вольності та мало розвинені органи самоврядування. Встановлено, що метою братств був захист православ’я в умовах конфесійного тиску, заснування шкіл і друкарень, благодійність та боротьба за права православного населення. Молодіжні громади були інститутом соціалізації неодруженої молоді, забезпечували її інтеграцію в сільську громаду. Парубочі та дівочі громади мали регламентований устрій, елементи самоврядування, що регулювало стосунки  сприяло організації дозвілля й урочистостей. Інститутом колективної взаємодопомоги в українській громаді була толока, що мала регламентовану структуру запрошення, розваг і ритуалу прощання.

Висновки. Селянська громада регулювала економічне життя села, систему соціального захисту та самоврядування. Цехові громади забезпечували контроль якості продукції, захист інтересів ремісників та корпоративну солідарність. Козацька громада поєднувала професійну військову функцію із розвинутим політичним самоврядуванням. Братства створювались задля збереження православної ідентичності та розвитку української культури і освіти, вони були інститутами громадянського суспільства та сприяли національній самоорганізації. Молодіжні громади були системою навчання і виховання, що регулювала соціальну взаємодію та підтримувала стабільність села. Толока була механізмом виживання та соц. інтеграції, формуючи колективізм і взаємну відповідальність.

Ключові слова: історія української культури, селянська громада, цехова громада, козацька громада, братство, молодіжна громада, толока.