Ефективність застосування методу мінімально інвазивної задньої міжтілової стабілізації хребців з використанням дистракційних імплантатів у пацієнтів з поперековим спондилолістезом

Анотація

In press

Актуальність. Дегенеративний спондилолістез (ДСЛ) поперекового відділу хребта є поширеною причиною неврогенних симптомів у літніх людей і часто лікується хірургічним шляхом, коли консервативна терапія не результативна. Порівняльна ефективність стратегій декомпресії та спондилодезу за ДСЛ залишається предметом дискусій.

Мета. Оцінити клінічну ефективність та біомеханічне обґрунтування застосування авторського методу мініінвазивної задньої міжтілової стабілізації з використанням дистракційних кейджів при лікуванні пацієнтів із дегенеративним поперековим спондилолістезом.

Матеріали та методи. Доклінічно FEA (Finite Element Analysis, аналіз методом скінченних елементів) виконано у деталізованій тривимірній моделі попереково-крижового відділу хребта (L3–S1). Клінічне дослідження – проспективне контрольоване одноцентрове інтервенційне, за участю 24 пацієнтів з ДСЛ (медіана віку 56 років; 18 жінок та 6 чоловіків; медіана індексу маси тіла 32 кг/м²). Пацієнтів основної групи лікували за авторським методом MIS-PLIF (Minimally Invasive Surgery Posterior Lumbar Interbody Fusion, мініінвазивний задній міжтіловий поперековий спондилодез) з дистракційним кейджем, пацієнтів групи порівняння – стандартним MIS-PLIF зі статичними кейджами, а пацієнтів контрольної групи – іншими стратегіями міжтілової фіксації. Застосовано непараметричні методи статистичного аналізу за критичного p<0,05. Дослідження проведено як приватна ініціатива авторів, без грантової підтримки.

Етика дослідження. Дослідження проводилося відповідно до Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024) та було схвалено інституційним комітетом з етики (протокол № 7 від 10 жовтня 2017 р.).

Результати. У клінічній фазі дослідження основна група (n=5), де застосовано авторський метод MIS-PLIF, продемонструвала суттєво меншу операційну травму: медіана крововтрати становила 100 мл порівняно з 500 мл у контрольній групі (p<0,05). Тривалість операції скоротилася вдвічі – до 180 хв проти 360 хв при відкритих втручаннях (p<0,05). У ранньому післяопераційному періоді в основній групі зафіксовано виразніше зниження інтенсивності болю за VAS (Visual Analogue Scale, Візуальна аналогова шкала) (медіана – 4 бали) та покращення функціонального стану за ODI (Oswestry Disability Index, Опросник інвалідності Освестрі) (медіана – 10 балів). Рентгенологічно підтверджено перевагу методу у відновленні висоти міжхребцевого простору (медіана +10 мм) та ефективну корекцію параметрів сагітального балансу (SVA (Sagittal Vertical Axis, сагітальна вертикальна вісь), PT (Pelvic Tilt, нахил таза), SS (Sacral Slope, крижовий нахил), що забезпечило швидшу реабілітацію пацієнтів.

Висновки. Випробувана техніка MIS-PLIF із використанням розширювального дистракційного імплантату видається здійсненною та клінічно вигідною за ранніми результатами, що забезпечує послідовне біомеханічне та медичне обґрунтування.

Ключові слова: відновлення сегментарного лордозу, баланс хребта і таза, біомеханіка дистракційного імплантату, корекція сагітального вирівнювання, післяопераційне неврологічне відновлення, клінічні результати мінімально інвазивного заднього міжхребцевого спондилодезу.