Перспективи дослідження біофізичних показників ротової рідини у пацієнтів з різним станом пришийкової ділянки зубів

Анотація

In press

Актуальність. Властивості ротової рідини (РР) безпосередньо впливають на виникнення патології зубів, але їх роль ще недостатньо досліджена.

Мета. Визначення та аналіз біофізичних показників ротової рідини у пацієнтів із різним станом пришийкової ділянки зубів.

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 272 пацієнта 18–44 років, які були комплексно обстежені та розподілені на групи в залежності від стану пришийкової ділянки (ПД) зубів. У них були визначені біофізичні показники РР. Для аналізу сили асоціації між чинниками та наслідком був використаний показник відношення шансів (ВШ) у межах 95 % довірчого інтервалу (ДІ). Фактори ризику (ФР) були визначені методом логістичного регресійного аналізу. Статистичний аналіз виконано з використанням програми Statistica 8.0 (Statsoft, США). Дослідження проведено в межах дисертаційної роботи «Клініко-патогенетичне обґрунтування диференційованого підходу до діагностики, лікування та профілактики пришийкових уражень твердих тканин зубів» (2021–2024).

Етика досліджень. Дослідження було проведено на основі принципів Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024), Наказу МОЗ України № 690 від 23.09.2009, висновку Комісії з біоетики Донецького національного медичного університету № 43 від 21.01.2021. Усі пацієнти надали письмову інформовану згоду на участь у дослідженні.

Результати. Слині пацієнтів з пришийковими ураженнями зубів (клиновидним дефектом (КД) і пришийковим карієсом (ПК) відповідали достовірно менші середні значення електричного імпедансу (Z) та коефіцієнту дисперсії (Кд) у порівнянні з пацієнтами з інтактною ПД зубів (р<0,01). Рідкокристалічна фаза РР пацієнтів з КД і ПК зубів є нестійкою, з низькою міцелярністю та ослабленою мінералізуючою функцією. Більш суттєві зміни властиві слині пацієнтів з КД зубів. Швидкість слиновиділення (Шс) менша за 0,5 мл/хв збільшує ВШ виникнення КД і ПК: при однофакторному аналізі – у 2,12 та 2,26 рази, відповідно; при багатофакторному аналізі – у 1,23 та 2,17 рази, відповідно. Значення буферної ємності менші за 6,5 збільшують ВШ розвитку ПК: при однофакторному аналізі – у 2,34 рази,  при багатофакторному аналізі – у 1,30 рази. Показники рН менші за 6,9 збільшують ВШ виникнення КД та Е емалі: при однофакторному аналізі – у 1,50 та 2,90 рази, відповідно; при багатофакторному аналізі – у 1,48 та 1,22 рази, відповідно, а також є незалежним фактором активного перебігу Е емалі. Але широкі ДІ для змінної у випадку Е емалі, визначені при однофакторному аналізі, свідчать про нестабільність оцінки.

Висновки. Показники Шс, буферної ємності, рН можливо розглядати в якості ФР виникнення КД та ПК. Значення рН як предиктор розвитку та активного перебігу Е емалі потребують подальших досліджень. Пропонується альтернатива мінералізуючому потенціалу слини – визначення Z і Кд.

Ключові слова: стоматологія, ерозія, карієс, фактори ризику.