Вибір та вдосконалення методу та інструменту для відновлення анатомічної цілісності сітківки ока після її відшарування

Анотація

Вступ. Відшарування сітківки (ВС) ‒ патологічний стан, що зустрічається доволі часто та призводить до втрати зору без своєчасного хірургічного лікування. Пацієнти зі значним ВС підлягають одній з трьох процедур повторного лікування: пневматичній ретинопексії, склеральному пломбуванню та/або вітректомії. Методики та інструментарій для цих процедур розроблені, однак самі методи досі мають значну кількість ускладнень. Можливою альтернативою їх подальшого вдосконалення може бути принципово новий метод лікування, електрокоагуляція сітківки високочастотним електричним струмом, для якого все ще можливе істотне вдосконалення інструменту.

Ціллю дослідження було визначення більш безпечного методу лікування відшарувань сітківки та вдосконалення медичного інструментарію для відновлення анатомічної цілісності та репозиції відшарованої сітківки при виконанні двох умов: по-перше, отримання надійної хоріоретинальної спайки, по-друге, мінімізації кількості побічних ефектів хірургічного втручання.

Матеріали та методи. У дослідженні використані бібліосемантичний метод, метод системного аналізу, експеримент на лабораторних тваринах (кроликах) з моделюванням відшарування сітківки та її коагуляції високочастотним електричним струмом, біопсією тканин прооперованих тварин після їх евтаназії на 7 день після оперативного втручання, виготовленням гістологічних мікропрепаратів.

Результати. Для виконання умов вдосконалення методу запропоновано операція хоріоретинальної високочастотної електрокоагуляції з супрахориоїдальним доступом, модифікованого генератору ЕК-300М1 (Київ, Україна) з електродом з золотим напівсферичним наконечником 25-го калібру та параметрами електрично генерації 66 кГц, 10‒16 В, 0,1 А, що викликає хоріоретинальну адгезію у місті використання електроду. Проведено вибір методу розрахунку параметрів теплопереносу від електрозварювального інструменту до тканин та рідин ока: запропоновано використовувати рівняння Фур’є-Кірхгофа та Ньютона-Ріхмана. Відзначені деструктивні явища в сітківці від теплової дії зварювання тканин у вигляді руйнуванням паличок, колбочок, розвитку кіст, випадання біполярних, амакринових, горизонтальних і гангліозних клітин. Атрофічні зміни у сітківці були мінімальними при напрузі 10‒12 В.

Висновки. Проблема вдосконалення методів відновлення анатомічного положення шарів сітківки актуальна протягом багатьох десятирічь, але не призводить до значного зниження кількості ускладнень. Запропонований метод  та інструмент для його застосування викликає створення надійної хоріоретинальної спайки у короткі терміни після оперативного втручання з мінімальних тепловим пошкодженням тканин. Використання методу хоріоретинальної високочастотної електрокоагуляції з супрахориоїдальним доступом рекомендовано в умовах ургентного відновлення зору, та не рекомендовано для профілактики відшарування сітківки при ретинопатіях.

Ключові слова: відшарування сітківки, хоріоретинальна адгезія, високочастотна електроретинопексія, супрахориоїдальний доступ.