Лекція Василя Яковича Данилевського про лікаря, хворого та успіхи медицини (1921): коментований переклад

Анотація

На відміну від механіка перед лікарем стоїть жива людина з усіма проявами її почуттів, з болісною душею, з загостреними егоїстичними намірами. Люди легко прощають великі невдачі та промахи шарлатану, але лікареві вона цього не пробачать. Обов’язок лікаря – забути про всі свої особисті негаразди заради свого слабкого пацієнта і вселити в нього бадьорість, душевну стійкість та оптимістичні очікування. За функціональних нервових розладів лікар може обмежитися лише психотерапією. Сімейний лікар заслуговує більшу повагу та довіру у своїх пацієнтів. Глибоке знання всієї медицини абсолютно необхідне будь-якому вузькопрофільному лікарю. Лікар зобов'язаний служити громадській охороні здоров'я – бути куратором школи, фабрики, ринки, залізниці тощо. Успіхи наукової медицини не завжди відомі малокультурній публіці через їх недостатню популяризацію лікарями. Але ж за останні 50 років наукова медицина та лікарська практика досягли колосального прогресу:  застосовується місцеве та загальне знеболювання при операціях, антисептика та асептика, проводяться операції з пересадки органів, впроваджено щеплення від холери та бубонної чуми у людей, створено нову науку – медичну бактеріологію, здійснюється успішна боротьба з епідемічними інфекційними захворюваннями, стала доступною діагностика черевного тифу, сифілісу, створені інститути Пастера, проводиться рентгеноскопія, хіміотерапія, винайдений сальварсан для лікування сифілісу та зворотного тифу, почалося терапевтичне застосування світлових променів та електротерапії, вивчається вроджений та набутий імунітет, анафілаксія, набуває розвитку наукова психіатрія, психотерапія тощо.

Ключові слова: пацієнт, соціальна гігієна, забобони, наукові відкриття.

Архівовано: https://doi.org/10.5281/zenodo.14210834