Лекція Василя Яковича Данилевського про лікаря на роботі, його світогляд, відповідальність та професійну свободу (1921): коментований переклад

Анотація

In press

Лікар має володіти певними властивостями інтелекту та характеру, природними якостями, твердими принципами та життєвим досвідом, щоб правильно обирати шляхи у роботі та поведінку. В епоху соціальних та політичних потрясінь збільшується кількість безвільних людей з асоціальною поведінкою. Практичному лікарю часто доводиться діяти як психологу і в суспільному житті, і в своїй повсякденній роботі з пацієнтом. Не менш важлива робота лікаря в галузі гігієни та профілактики. Для відновлення порушеної рівноваги духу лікарю необхідно періодично отримувати інтелектуальне чи художнє задоволення. Кожному лікарю треба набувати загальнонауковий світогляд, щоб не розпорошувати і не фрагментувати спеціальні знання. Серед найважчих проблем, що постають перед лікарем – ставлення пацієнта до смерті, питання  абортів, евтаназії. Деонтологічна позиція лікаря включає безліч складних і делікатних питань разом з фізичними, моральними та психічними складовими. Лікар має нести відповідальність не лише за свої дії, а й за свої слова. Але судити лікаря як з професійної погляду, так і з морально-соціального можуть лише лікарі. Для майбутньої лікарської діяльності величезне значення має вирішення питання: чи залишиться вона вільною професією, чи може перетворитися цілком на обов'язкове службове заняття. Лікар стоїть вище за всі політичні, соціальні, економічні тенденції, бо має справу з людиною без розмежувань в племені, в діалекті чи в соціальному стані. Справжній лікар має сміливо служити правді, справедливості і добру, виконувати завіти лікарів-гуманістів і тоді у свідомості правоти своєї справи він буде черпати сили для своєї важкої та відповідальної праці.

Ключові слова: деонтологія, освіта, особистість, соціум, лікарське мистецтво.